безмовний

Definitions

1. 1.
   speechless, unspeaking, silent (not speaking)

   • До Тебе я кличу, о Господи, скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу.

     Do Tebe ja klyču, o Hospody, skele moja, ne budʹ že bezmovnym do mene, bo koly Ty zamovkneš do mene, ja stanu podibnyj do tyx, ščo sxodjatʹ do hrobu. — Unto thee will I cry, O LORD my rock; be not silent to me: lest, if thou be silent to me, I become like them that go down into the pit.

2. 2.
   silent (disinclined or indisposed to speak)
3. 3.
   unmurmuring (without protest or complaint)
4. 4.
   silent (free from sound or noise)

   • І налітали полчища варварів, руйнували прегарні споруди, а на тому місці лишалися сиротами безмовні руїни, і піски засипали ті залишки — знаки людського генія і безглуздя...

     I nalitaly polčyšča varvariv, rujnuvaly preharni sporudy, a na tomu misci lyšalysja syrotamy bezmovni rujiny, i pisky zasypaly ti zalyšky — znaky ljudsʹkoho henija i bezhluzdja... — And the hordes of barbarians came, destroyed the beautiful buildings, and silent ruins were left orphaned in that place, and the sands covered those remains - signs of human genius and folly...

Synonyms & related words

Forms