величатися

Definitions

1. 1.
   to exalt oneself, to magnify oneself, to vaunt oneself, to boast

   • Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе!

     Dumajte miž soboju odnakovo; ne velyčajtesja, ale naslidujte sluxnjanyx; ne vvažajte za mudryx sebe! — Be of the same mind one toward another. Set not your mind on high things, but condescend to men of low estate. Be not wise in your own conceits.

   • Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

     Ljubov dovhoterpytʹ, ljubov myloserdstvuje, ne zazdrytʹ, ljubov ne velyčajetʹsja, ne nadymajetʹsja, — Charity suffereth long, and is kind; charity envieth not; charity vaunteth not itself, is not puffed up;

   • А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.

     A ščob ja čerez prebahato obʺjavlenʹ ne velyčavsja, to dano meni v tilo koljučku, poslancja satany, ščob byv v oblyččja mene, ščob ja ne velyčavsja. — And lest I should be exalted above measure through the abundance of the revelations, there was given to me a thorn in the flesh, the messenger of Satan to buffet me, lest I should be exalted above measure.

2. 2.
   colloquialto be dignified, to be styled

Forms

Conjugation