бряжчати

Definitions

1. 1.
   to rattle, to clank, to clink, to jangle (to make a metallic sound upon impact)

   • Одвага наша – меч, политий кров’ю, Бряжчить у піхвах, ржа його взяла.

     Odvaha naša – meč, polytyj krovʺju, Brjažčytʹ u pixvax, rža joho vzjala. — Our courage is a sword drenched in blood, Rattling in its scabbard, rust has taken it.

   • Та ось бряжчать ключі, скриплять завіси, Стукочуть кроки – се сторожа входить.

     Ta osʹ brjažčatʹ ključi, skrypljatʹ zavisy, Stukočutʹ kroky – se storoža vxodytʹ. — But now the keys clink, the curtains creak, Footsteps clatter – in comes the guard.

   • А там бряжчать залізні цепи і люто ґвалтують собаки.

     A tam brjažčatʹ zalizni cepy i ljuto gvaltujutʹ sobaky. — And iron chains rattle there while dogs fiercely bark.

2. 2.
   to twang (to produce a sharp vibrating sound)

   • Серед гомону й викриків бряжчали струни то в одних, то в інших руках

     Sered homonu j vykrykiv brjažčaly struny to v odnyx, to v inšyx rukax — Amid the hubbub and shouts, strings twanged in some hands and then in others

3. 3.
   ironicto plink, to plunk, to twang

Synonyms & related words

Forms

Conjugation